Спливає літо

Завітало  в  гості  мальовниче  літо
і  заколосились  сонячно  хліба.
Налилась  пшениця,  достигає  жито,
віти  свої  миє  у  ріці  верба.

Голубі  волошки  заплело  у  косу.
дарувало  щедро  лагідне  тепло,
та  лягли  у  лузі  морогу́  покоси
і  краси  тієї  як  і  не  було…

Відбуяло  цвітом  променисте  літо,
усихає  хутко  ще  поважний  день,
позбирало  в  копи  золотисте  жито,
усе  менше  чути  жайвора  пісень.

Відлунали  дзвони,  голосисті  грози,
зе́лень  поховалась  в  стиглі  пшениці.
Впали  на  покоси  прохолодні  роси
і  квітують  маки  вже  на  рушниці…

Світяться  світанки  у  серпневі  ранки
і  частіше  яром  стелеться  туман.
Журавлиний  клекіт,  в  небесах  лелеки,
укриває  рясно  ряскою  лиман…

Вже  за  видноколом  причаїлась  осінь,
зо́лота  й  багрянцю  до́ста  принесла.
Синім  підмалює  лазурову  просинь,
ви́стеле  дарунки  щедро  на  столах.

Та  господарює  літо  мальовниче,
у  валки́  на  полі  скошено  хліба.
Жайвори́на  ж  пісня  у  юнацтво  кличе
і  весняний  присмак  все  ще  на  губах…

13.08.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: Олександр Мачула