Колишу море в своїй долоні -
Чарівна мить,
Торкаю сльози його солоні,
Нехай шумить.
Біжить за обрій чарівність далі -
В ній міражі,
Малює сонце вітрила неба -
В них вітражі.
Містичність вітру гойдає хвилі -
Малює штиль,
Розлиє колір морськоі гладі на сотню миль.
Манить у далі, у світ чудес - у блиск вітрів,
Там день дзвенів, співала ніч - в них штиль зомлів.
Враз заколишу в своїй долоні чарівну мить,
Відбиток сонця, вітрила неба - гладь мерегтить.
В них нескінченність - злились в єдине, і мить, і сон,
Чарівність моря... в нім колискова - все в унісон...
(С) Леся Утриско (Воробець)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Леся Утриско