Ще в 2012 році. День Незалежності.

День  Незалежності...
Де  радість,  де  стяги  ?
Усе  окремо.  Мило.  Та  замшіло…
Бо  розпинають  Україну  на  шматки,
А  з  телевізора  бажання  всі  брехливі.

О  люди-вишиванки,  молодці…
Тримайтеся!  Усіх  же  не  здолати…
Підступні  усмішки  у  владності  людців,
Щоби  державу  знову  розтерзати.
Як  мати-жінка,  що  зазнала  сліз,
Лиш  тихо  умивалася  журою,
Так  Україна  -  велич  із  сторіч
Покрила  свої  рани  пеленою.

Так  може  й  треба,  -  бо  великий  гріх,
Коли  свої  свідомо  продавали.
І  тішились  сусіди-вороги,
Що  кращі  землі  знову  відбирали.
Всі  розуми,  таланти  –  марнота,
Лиш  погляд  із-під  брів  ховають,
Несуть  хоругви  не  свої  -  чужі,  
Що  ж,  неборакам  гроші  не  злітають.

А  жити  треба!  В  соромі  й  брехні,
Усі  пересуди-суди  перебувають
І  група  відчайдухів  в  боротьбі
Ту  Україну  люблять  і  латають.
Старий  закал  тотальності  людей
По  території  землі  шикує,
А  обиватель  тішиться  й  цькує
Та  марить,  що  це  він  панує.
Лиш  страх  кує,  застінки  розпина,
Новий  ГУЛАГ  на  чатах  лиш  чекає,
Коли  зламається  іще  одна  душа,
І  на  колінах  скаже,  що  вмирає…

У  планах  самознищення  сторіч,
Масонських  ложей  та  ілюмінатів,
Стоїть  держава  вічно  молода,
І  добрим  людям  є  про  що  сказати:
Де  доброта,  -  там  радість  і  любов,
Де  щире  слово  не  належить  Мові,
І  рветься  з  глибини  оков
Не  куце  -  а  величне  слово!
В  пристосуванстві,  в  мІзерній  хвальбі,
Дещиця  правди  не  буде  мовчати…
День  Незалежності!  У  серці  і  душі,
Це  треба  заслужити  й  відстояти.

Якщо  ти  сам  по  духу  Незалежний,
Лакузно  не  стряхатимеш  пилки,
Тоді  Вкраїна  буде  незалежна,
Бо  в  силі  духу  гостряться  думки.
І  починати  жити  треба  з  себе,
Не  пнутись  на  золочені  щаблі,
То  незалежність  прийде  з  неба,
Бо  ти  створив  Гармонію  землі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Галина Весняна