Що минуло, ніколи не верне,
Неможливо його все ж забуть,
У напрузі і мозок, і нерви,-
У минуле думки нас ведуть...
Важке нині у нас сьогодення,-
І злий вірус, й на Сході війна...
Все заплутано й, навіть, химерне,
До проблем наша влада німа...
Ми до Бога здіймаємо руки,
Бо боротись вже сили нема,
На заваді здоров"я і роки,
Лише Мрія лишилась жива...
Неможливо ж бо жити без Мрії,
Та і Віра у нас ще жива,
Не втрачаємо ми і Надії,
І Любов у серцях не згаса...
І у сім"ях живою є втіха,
Що мине і неправда й ганьба,
Оживе Справедливість і Віра,
В небуття відійде вся журба...
Що минуло, ніколи не верне,
Бо його неможливо забуть,
Відійде в небуття уся скверна,
І в оновлену підем ми путь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: геометрія