Чомусь люблю, люблю уперто —
На фоні спалених мостів…
Тебе із пам’яті — не стерти,
Якщо б я навіть захотів …
Не хочу. Може, і не можу —
Для забуття замало сил…
Ти далі згадками тривожиш,
Як блиск ранкової роси —
Так не вивітрюється запах
Найзагадковіших духів…
Моє ти Вчора, Нині, Завтра —
Пунктирна лінія штрихів…
Я вірю: хай повільно, кволо —
Чи всупереч, чи навпаки —
Колись таки зімкнуться в коло
Ті непокірливі штрихи!
© Володимир Присяжнюк,
11.08.2020
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Володимир Присяжнюк