межа

[i]підсумки  зі  спізненням[/i]

крок  додому  темновечірній  плитобетонний
і  повзи  навпомацки  -  мокре  ще  кошеня
йдеш  як  напівпритомний
ідеш  навмання

не  ховай  як  у  клітці  тіла  манірноплечість
щирість  у  туманній  мапі  зіниць
синиця  в  руці  
         в  повітрі  змах  крил  і  злет  чийсь

стривай  
     озирнись

у  пам'ять  неначе  в  річку  з  волосінь-свистом
погляд  захмарений  вудкою  ти  закинь
тут
ти  вистояв
тут  ми  ще  юнаки

мов  із  виру  вирви  улов  свій  звинний
із  життя  де  поза  це  сенс  буття
рутина  часу  верстає  шлях  серпантинний
а  ти
     і  досі  дитя

тягнеш  дим  молоком  із  диханням  впереміш
ти  один-єдиний  епітет  
       [i]справжній[/i]
               як  сам  випадковий  дотик  у  переході  між  
                       станціями  держпром  й  університет

       мужнІй

простенька  естетика  відривання  себе  від  гурту
мистецтвом  зробилась  одною  з  коштовностей
озирнися  назад
згадай  як  думав  що  край  цього  світу  степ
в  мене  купа  вІстей
         за  ним  яблуневий  сад

               а  далі  кар'єр
                 і  ліс  повний  браконьєрів
       рушниці  заряджені  власними  помилками

розстав  їм  бар'єри
рядків  кілками  -
         сумний  митець

     крокуй  навпростець

в  багні  статистики  безталанних
не  треба  плести  коренище
 твоя  анкета  в  цій  чорній  теці
   була
     та  я  її  знищив

(серпень  2020)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: Голоси