Душа немов із скла

Душа  немов  із  скла:
торкайтесь  обережно,
Бо  навіть  і  в  словах
Переступають  межі.
Душа,  вона  -  болить
І  плаче  мов  дитина,
Забуде  хтось  на  мить,
Яка  душа  ранима.
Не  зміниться  уже
Бо  як  її  змінити,
Хтось  словом  як  ножем...
А  слово  маже  вбити.
Отрутою  слова,
А  справами  ще  більше,
Поки  душа  жива
То  пишуться  ще  вірші.
Ніхто  душі  повік,
Не  змінить  вже  ніколи,
Гроза,  дощі  чи  сніг,
І  знову  все  по  колу...
Обняти  може  всіх,
Безмежно  всіх  любити,
Безсмертні  душі  -  міф
Так  легко  душу  вбити.
Розбити  може  зло,
І  підлість,  і  образа,
Душа  -  неначе  скло,
А  склеїти  -  ні  разу...
Галина  Грицина.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: синяк