Душа немов із скла:
торкайтесь обережно,
Бо навіть і в словах
Переступають межі.
Душа, вона - болить
І плаче мов дитина,
Забуде хтось на мить,
Яка душа ранима.
Не зміниться уже
Бо як її змінити,
Хтось словом як ножем...
А слово маже вбити.
Отрутою слова,
А справами ще більше,
Поки душа жива
То пишуться ще вірші.
Ніхто душі повік,
Не змінить вже ніколи,
Гроза, дощі чи сніг,
І знову все по колу...
Обняти може всіх,
Безмежно всіх любити,
Безсмертні душі - міф
Так легко душу вбити.
Розбити може зло,
І підлість, і образа,
Душа - неначе скло,
А склеїти - ні разу...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2020
автор: синяк