IНКВІЗИТОР

Емпатія  -  жорстока  і  безжальна,
А  нашим  часом  просто  інквізітор
Як  відчуваєш  зла  в  душі  провалля,
А  це  дитячий  гарний  бебісітер.

Коли  відчуєш  як  тебе  годують
Гарненькому,  як  янгол  звіромонстру.
Але  ж  він  сирота,  і  всі  цяцькують,
А  він  упир  і  вдачу  має  гостру.

А  хтось  нещастя  маскою  вдягає
Збирає  небайдужих,і...кров  тягне.
Здається  зараз  все  для  щастя  має
Але  хапає  щось  минуле  й  тягне
.
І  навкруги  всі  мовби  навіжені,
Ідуть  один  за  одним  звірам  в  пащі.
Загляньте  в  очі,  очі  в  них  скажені!
Навіщо  в  їхніх  слів  блукаєш  хащі?

Закрийсь  любов'ю  і  тягни  на  світло,
Бо  світло  є,  ти  теж  це  відчуваєш?
Назустріч  зуби  -  їм  всміхнись  привітно,
То  є  твій  щит,  так  світло  відбиваєш.

Мене  бояться,  бо  багато  бачу.
Коли  й  мовчу,  все  рівно  відчуваю.
Емпатія  катівську  має  вдачу:
Як  біль  прийшла  і  досі  в  страту  грає.  

Оксана  Самохліб  2020p.  @Kseni  Berkeli

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Ksenia Samohleb