І важко жить, І літні дні,
І час біжить, Ще чарівні,
Його нам не спинити... І літо пахне, й квіти...
І вірус є, І рідний край,
Й війна іде, І зелен гай,
А люди хочуть жити... Люблять дорослі й діти...
Є в мене сад,
І виноград,
І сливи вже поспіли...
Іду в садок,
Мимо квіток,-
До груш і яблук спілих...
І я їх рву І огірки,
В кошик кладу, І кабачки,-
Буду варить компоти... Уже давнр дозріли...
Все в літі цім Кавуни є,
В диво - красі, І дині є,-
Все вимага турботи... Красиві, гарні, стиглі...
І не важкі
Турботи ці,
Працюю терпеливо...
Вже скоро дні
Стануть малі,
Тож все зробить важливо...
Літо мине, Осінь проста
Тепло зійде, Не запита
Повіє холодами Що хто робив у літі...
Осінь прийде, Її тепло
Дощем впаде І простота,
Й холодними вітрами... Й ще пахнутимуть квіти...
Осінь тепло
Не забира,
Воно десь є у світі,
І без тепла,
Осінь свята,
В своїм чарівнім квіті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: геометрія