ШИПШИНОВЕ НАМИСТО

Ще  вишиванку    одяга    калина.
І  літній  день  блукає      мандрівник.
Стежина  в  небо  кличе  журавлина,
Де    я  до  бурі  жовтої    вже  звик.
 
Рожеве  Сонце  в  озері  ховає
Свою  безмежну  віданість    Життю.
А  річка  прямо    в    Серце  водограю  
Вплітає  стрічку  праведну  ,святу.
 
В  гаю    фліртує  з  вітерцем  шипшина,
Намисто  й  справді  в  неї  чарівне.
Вона-  коханка,  більше  ніж  дружина,
Цілує  й  пестить  нібито  мене.
 
Ще  не  літає    срібна  павутина,
Ще  пісня  жнив  бадьора  і  звінка.
Ще  жалить  ніч  до  сліз  нас  комаринна  -
Шукає    Доля    затишку  в  віках!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Олександр Киян