Зповзають струп'ям з рани на душі,
якісь слова, чи шепіт, чи маріння...
щоночі у свідомості створіння,
приходять вирвать з тіла шпориші,
я чую регіт збочених потвор
смердюче дихання і холод від торкання...
і так щоночі, до самого рання,
у моїх мізках крутиться хоррор.
На ранок встану,- сонце навкруги,
пташки співают і буяют квіти...
пилюку гонят "великами" діти,
лоскочут ніздрі духом пироги,
однім і літо, й осінь, і весна,
кохання, почуття, і рідна хата...
а іншим порох, дим, окоп, граната,
і піт, і кров... і не закінчена війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: