Прощання

Піду  не  озирнувшись,
Забуду  всі  шляхи.
Я  вже  давно  не  та
Дівчинка  твоя.
Заплете  матуся  косу,
Піду  у  сади,
Там  серед  дерев  і  квітів,
Буду  я  жива.
Ти  згадаєш,  озирнешся,
Підеш  ти  за  мною,
А  мене  вже  немає,
Давно  пусті  сади.
Стане  боляче  як  ніколи,
Можливо  сядеш  і  заплачеш,
Сльози  ті  гіркими  стануть.
Та  усе  дарма…
Мене  вже  не  стане.
Щодня  шукатимеш,  блукаючи  садами.
Спокутуєш  свою  вину.
Пробачить  тебе  небо.
Та  мене  не  поверне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Ніка Місозі