********

Лиють  срібні  дощі
крізь  серпневу  заквітчану  казку,
Над  озерами  снів
волохаті  тумани  бредуть…
Літо  в’є  поміж  нас,
мов  тенета,  цю  ніжність  і  ласку,
Незбагненну  печаль
і  сп’янілих  чуттів  каламуть.

Бо  сторонні  усі
в  цьому  світі,  де  ми  із  тобою,
Тільки  серпень  пахтить
диким  медом  –  бунтує  чуття;
Мов  у  дивному  сні,
понад  прірвою  болю  постою
І  ступлю  на  місток,
що  єднає  розбиті  серця…

І  нехай  порощать,
Хай  шаліють  дощі  без  упину,
Серпень  зорями  сходить,
Пахтить,  як  медовий  калач,
Наша  ніжність  сплива
І  розтоплює  болю  льодину,
І  шепочуть  вуста:
-  Я  кохаю…  Щасливий…  Не  плач…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)