І завтра ніч згорить, як свічка воскова…

Згоріла  літня  ніч,  як  свічка  воскова,
І  згару  сірий  дим  до  обрію  прослався.
Новому  дню  коваль  підківок  накував  —
А  може,  хтось-таки  знайде  собі  на  щастя.

До  схилку  мчиться-галопує  день  навсліп.
Незчувся,  як  сягнув  неповерта́ння  грані
Й,  присівши  поруч  з  сонцем  тут  же  на  ослін,
Виснує,  що  були  немарними  старання.

Когось  уберегло  в  дорозі  янголя…
Хтось  розпізнати  зміг  в  коханій  половинку…
Лелека  пару  ощасливив  немовлям…
Добродій  приділив  знедоленим  годинку…

І  завтра  ніч  згорить,  як  свічка  воскова,  —
Тож  день  із  долями  всім  визначить  маршрути.
Одним  -    в  ніщо.  Комусь  -  доріжка  зіркова.
А  декого  із  нами  може  вже  не  бути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Valentyna_S