АНЕКДОТИЧНІ ІСТОРІЇ ( проза )

 1..НЕ    ПРОПАДАТИ    Ж    ДОБРУ...  
Жила  на  нашій  вулиці  одна  гарна  родина.  Дядько  Іван  був  добрий
господар,  умів  усе  робити,  а  до  всього  був  щей  великий  дотепник,  та  й
чарку  -  другу  був  не  проти  перехилить,  хоча  й  не  спивався.
   Одного  разу  він  змайстрував  для  доброго  знайомого  корито  для  свиней.  Не
обійшлося  без  чарки  та  гарного  обіду,  та  ще  й  додому  дав  господар
пляшку  "самоварки".  Бадьоро  ,  у  хорошому  настрої,  крокував  Іван
додому.  Та  щойно  ступив  на  кладку,та  хитнулася,  чоловік  змахнув
руками,  щоб  втримати  рівновагу,  пляшка  булькнула  у  воду.  Не
роздумуючи,  чоловік  шугонув  за  нею.  Вода  була  холодна,(кінець  березня)
і  доходила  Івану  ледь  не  до  пояса.  Він  жваво  нахилився,  опустив  руки  по
плечі  у  воду  і  шарив  по  дну,  доки  не  намацав  пляшку.  Вдоволений
поспішив  додому.  І  нічого  -  навіть  не  захворів.

           2..    "  ПОЗИЧИВ    ПШЕНИЦЮ..."
Якось  Івану  дуже  захотілося  випити,  а  дома  "самоварки"  не  було.  То  він
прихопив  відро  пшениці,  та  й  гайда  з  дому.  Дружина  до  нього:  "Куди  це
ти,  Іване,  з  пшеницею?"  "Та  кум  Микола  просив  позичити  для  курей,-  бо
в  них  не  вистачило".  Насправді  ж  вони  з  кумом  зайшли  до  сільської
"водковарки"  Василини  та  й  обміняли  ту  пшеницю  на  пляшку  оковитої,  яку
і  оприходували.

         3..  А    ЧИ    БУВ    КАБАНЧИК?..
Прийшов  якось  до  Івана  кум  Микола,  а  випити  нема  чого  і  купити  немає
защо.  Каже  Микола:  "Думай,  Іване,  думай,  має  ж  бути  якийсь  вихід.  Іван
і  тут  знайшовся.  Вийшли  з  кумом  на  подвір"я,  згребли  бур"ян,  сухе
листя,  притрусили  соломою,  запалили.  Кум  залишився  біля  вогнища,  а
Іван  побіг  до  сусідки:  "Виручайте,  тітко  Явдохо!  Задавив  кабанчика,  он
із  кумом  смажимо,  а  горючого  немає.  Негоже  свіжину  без  чарки  вживати!"
Сусідка  позичила  пляшку.  Куми  раденькі  швидше  в  хату,  та  й  ну
пригощатися.  Аж  ось  і  дружина  Івана  Маруся    з  роботи  нагодилася,  а
сусідка  їй:  "Марусю,  швидше  йди,  готуй  свіжину!"  "Яку  свіжину?"  -  не
второпала  жінка.  "Та  твій  же  кабанчика  он  смалить!"  "Він  що,
здурів?-дивується  Маруся,-  там  же  поросятко  кілограмів  на  50".  Заходить
разом  з  сусідкою  до  хати,  а  чоловіки,  як  тільки  їх  побачили,  то  й
гайда  з  хати.

                       4.  КОМПРЕС    З    СЕРЕДИНИ...
На  будівлі,  де  працював  дядько  Іван,  йому  придавило  балкою  ногу.
Хлопці,  що  працювали  разом  з  ним,  доставили  його  додому.  Він  приліг  на
дивані,  стогне.  Дружина,  дізнавшись  у  чому  справа,  дала  якісь  пігулки,
але  біль  не  вщухав.  Тоді  Іван  до  неї:  "Марусю,  сходи  до  тітки  Явдохи,
купи  чвертку,  розітреш  мені  ногу,  покладеш  компрес,  може  й  полегшає!"
Дружина  принесла  чвертку,  поставила  на  стіл  і  пішла  до  шафи  взяти
теплу  хустку,  щоб  укутати  хвору  ногу.  Коли  ж  повернулася  до  столу,
пляшка  була  вже  порожня.  "Іване,  а  компрес?"  "Що  ти,  Марусю,  таке
добро  та  на  ногу?  Ти  мені  болюче  місце  денцем  пляшки  потри    і  закутай,
воно  й  минеться!"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: геометрія