Подививсь він на неї – зовсім не
ідеал,
Ну звичайна…без всяких експресій.
Не красуня вона, а як покохав –
Щиро, ніжно й душа без агресій.
Заспокоїла чимось, повірив навік...
Мила жінка, яких аж мільйони...
Тільки з нею той спокій, що в душу
проник
І не вірить уже в забобони.
Хоч роки і не юні, а тріпоче душа,
Забаганка це долі і щастя.
Скільки ж било життя, як топтало
життя,
А із нею він тільки зостався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: