Карфаген має бути зруйнований

Прислухайтесь  нарешті  до  людей,
Розплющіть  очі,  ну  хоча  б  на  мить...
Зречіться  маячних  своїх    ідей,
Бо  люд  терпить  допоки  є  терпіння...

Терпить-терпить...  Та  всьому  є  кінець!
Не  вічні  ви...  Всього  не  візьмете...
Не  пригодиться  вам  той  гаманець,
І  фото  на  шпальтах  у  газеті!

А  злість,  доволі,  річ,  таки,  страшна...
Коли  збирається  в  один  кулак,
Тоді  не  дивиться  уже  вона...
Чи  по  житті  герой  ти  чи  дурак...

Та  героєм,  бути  ти  не  можеш,
Хоча  в  акторстві  ти  у  нас  мастак,
Але  нічого  з  цим  уже  зробиш,
Бо  кажуть  всі  уже,  що  ти  -  дурак!

Пішак  в  цій  схемі  і  не  більше...
Маріонетка  у  руках  чинів,
А  з  кожним  днем  усе  гірше  й  гірше...
Життя  стає  в  дітей  і  у  батьків!

До  чого    ви  доводите  країну?
Навіщо,  те  що  є  -  все  руйнувать?
Лікарні,  школи...  у  важку  хвилину
Ви  просто  хочете  усе  продать...

Продати  й  здати  все  без  бою...
Є  місія  поставлена  у  вас,
Та  подумай  добре  головою...
Скажи  наставнику  "усе,  я  пас"

Народ  ж  терпить,  допоки  є  терпець
Він  не  вічний,  з  часом  увірветься
І  не  сприймайте  люд  наш  за  овець,
Бо  там  де  тонко,  завжди    рветься!

Та  все  ж  скажіть,  яка  за  нас  ціна?
Хоч    вже  аванс  чини  вам  дали!
Та  знайте  правда  всього  є  одна
Нас  не  купити,  щоб  ми  не  повстали!

Не  вийде  манкуртам  це  зробити,
Не  побороти  вам  Вкраїнський  ген!
Нас  багато,  вам  нас  не  "зробити"!
Ще  трохи  і  впаде  ваш  Карфаген!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Назар Гузій