Холодні й сумні небеса,
Зажурені дні невеселі.
Сувора блаженна краса,
Розкидала гаєм пастелі.
Вмокнула верба акварель,
Штрихи домальовує в осінь.
Сеньора – живий менестрель,
На вітрі розпушує коси.
Застигла емаль в вітражах,
Блистять самоцвітом камеї.
Немов жовтокоса душа,
Котилася вздовж по алеї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Волиняка