Сотні

Сотні  літ  нас  тримаєте  звірі  в  оковах,
Рабство,  підлість  і  зраду  лелієте  в  змовах.
Та  всьому  є  кінець,  час  розплати  прийшов,
Піде  в  тьму  чорноризця…  не  буде  церков.
Рептилоїдна  влада,  весь  світ  на  крові,
Потонула  нечиста  у  власній  брехні.
В  передсмертній  агонії  зла  і  потворна,
Лжесвята,  юродива,  кривава  і  чорна.
Відійте  скотоложство,  кровавий  інцест.
Сходить  Сонце  святе  із  Правічних  небес.
Піде  геть  мертводухе,  паскудне,  гниле,
Геї,  зрада,зневага  в  понятті  святе.
Запалають  розп’яття  з  пейсатим  тавром,
Ваші  мощі  кістляві  й  герби  із  орлом.
Недоноски  Єгови…  й  молитви  дебільні,
Помилка  генетики,  ви  -  з  божевільні.
Ви  ж  сіяли  розбрат,  шкородили  блуд,  
Секстанти…  і  ксьондзи  прийдете  на  суд.
За  знищену  душу  за  гнів  на  батьків,
На  них  бо  цькували,  як  злих  ворогів.
Все  в  Праві  змінятись,  як  річка  тече,
Іде  День  Сварога,прозріння  несе.
Онуків  заради  й  свойого  Буття,
Нечисті…  відправимо  вас  в  небуття.

Й  не  буде  там  воєн  й  не  буде  раба,
Відійде,  як  неміч  байдужість  сліпа.
З  рабами  зловтіхи  відійдуть  гріхи,
На  внуків  чекають  прадавні  Боги.
Й  ніхто  не  назве  вже  народ  мій  рабами,
Заростуть  синагоги  й    церкви  бурянами.
То  ж  часу  потвори  даремно  не  гайте,
Недолюдки  тьми  і  потворства  тікайте.
П.с.Розшифровано:  Матфія,10:36.,  19:29.
Луки,14:26.


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Волиняка