Сотні літ нас тримаєте звірі в оковах,
Рабство, підлість і зраду лелієте в змовах.
Та всьому є кінець, час розплати прийшов,
Піде в тьму чорноризця… не буде церков.
Рептилоїдна влада, весь світ на крові,
Потонула нечиста у власній брехні.
В передсмертній агонії зла і потворна,
Лжесвята, юродива, кривава і чорна.
Відійте скотоложство, кровавий інцест.
Сходить Сонце святе із Правічних небес.
Піде геть мертводухе, паскудне, гниле,
Геї, зрада,зневага в понятті святе.
Запалають розп’яття з пейсатим тавром,
Ваші мощі кістляві й герби із орлом.
Недоноски Єгови… й молитви дебільні,
Помилка генетики, ви - з божевільні.
Ви ж сіяли розбрат, шкородили блуд,
Секстанти… і ксьондзи прийдете на суд.
За знищену душу за гнів на батьків,
На них бо цькували, як злих ворогів.
Все в Праві змінятись, як річка тече,
Іде День Сварога,прозріння несе.
Онуків заради й свойого Буття,
Нечисті… відправимо вас в небуття.
Й не буде там воєн й не буде раба,
Відійде, як неміч байдужість сліпа.
З рабами зловтіхи відійдуть гріхи,
На внуків чекають прадавні Боги.
Й ніхто не назве вже народ мій рабами,
Заростуть синагоги й церкви бурянами.
То ж часу потвори даремно не гайте,
Недолюдки тьми і потворства тікайте.
П.с.Розшифровано: Матфія,10:36., 19:29.
Луки,14:26.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Волиняка