Лукавий ти перевертню проклятий,
Невже тебе не мучить каяття.
Невже тобі не соромно чужою розмовляти,
Її ж дала матуся для життя.
Тому лише Гетьманами ординці,
Що зрадили ви мову і Богів.
Сміються з вас сусіди, друзі і чужинці,
Хіба хтось поважає байстрюків?
Та будуть наші внуки щебетати,
Їм не ходити в вічному гріху.
Тому, що дав Всевишній в нього не відняти,
На нашому прописано шляху.
Відійдуть з часом зайди і злочинці,
Печаль покине хату і журба.
Та не покинуть самі злидні й зозулинці,
Коли з душі не вирвемо раба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Волиняка