Раби сл.пі нарешті пробудітесь,
Що за народ щоб волі не жадав.
Своєму Божу д.рні помолітесь,
Щоби простив вас знову і прийняв.
Знедолені у стійлі чорноризі,
Вилизуєте чоботи хр.к.м.
У гноєві погрузли і у слизі,
Чужому Божу служите,катам.
Не вимолить свободи чарівниця,
Чекати її дарма від Христа.
Без зброї… без меча не обійтися,
Віками служить істина проста.
Пора дістати сохора і граблі,
І з стріхи діда ржавого меча.
У руки мусим взяти їх ослаблі,
Щоби втікала нав.лоч чужа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: Волиняка