Звичайний день, яких багато
А може й не багато вже,
Пливуть хмарки по небу - свято
Вже літо осінь стереже.
Вже сад дарує стиглі груші
І впали яблука до ніг,
Хоч літо, а чомусь у душу
Тихенько падає вже сніг.
І скаже хтось - кругом ще квіти...
Який там сніг...? Яка зима...?
Ось так буває - наче літо
В душі на жаль тепла нема.
Звичайний день - хвилинка суму
Набігла хмаркою на мить,
Хоч проганяє літо думи
Та серце всеодно щемить.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2020
автор: синяк