Спрагле літо, тепле літо,
А в душі зима...
Бо як лихо прилетіло,
Спокою нема...
Хоч і зимно, та спокійно,
Все ж було нам жить,
Та ось лихо налетіло,
Як це пережить?..
Була праця, пливло щастя,
На семи вітрах,
Не чекали ми напасті
Навіть у думках...
Десь зі сходу, а чи з півдня
Припливла біда...
Вже півроку крутить вірус,
Як в бурю вода...
Уже й літо проминає,
А вірус живе...
Кожен з нас давно чекає,
Що біда мине...
Нині щастя ми вже бачим
В кольорових снах...
Розминутися бажаєм
З вірусом у прах...
Спрагле літо, тепле літо,
Спокою нема...
Може забере цей вірус
Осінь, чи зима?..
Отож молимось ми Богу,
Щоранку й щодня,
І чекають допомоги
І люди, й земля...
Намагаємось ми вірить,
Що мине біда...
І чекаєм з нетерпінням
Вірусу кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: геометрія