Уранці промовила Жанна до тата:
Коханого я приведу до нас в хату.
По модньому з мамою ви приберіться,
При ньому, прошу, тільки вас, не сваріться.
Одіньте на очі оті окуляри,
Що з Жориком рідним, для вас ми придбали.
Костюма, сорочку і галстук впридачу,
А мамі корсета іще на додачу.
Кришталь із серванту прошу заховайте
І золото з пальців своїх познімайте.
Він наче сорока, той блиск весь сприймає
І все, що блищить у кишені ховає...
Промови свої у слова не втикайте,
Наказ із матусею цей пам'ятайте.
Не здумайте в келих вино наливати
І їжу з мисками йому подавати.
Електрику вимкніть, побільше інтиму,
Поставте свічки на столі для екстриму.
І псу накажіть, щоб не гавкав на нього,
Котові, щоб він не зробив, щось дурного...
Промовив до доні у відповідь тато:
"А він не бандит, в нас не кине гранату?"
Ну що ви татусю, він скромненький дуже,
Тому я і хочу, щоб був моїм " мужем"...
У нього є дача, мов ваше все поле,
А ще надодачу квартира, як море.
У кожному банку круті дивіденти,
А може колись, ще й піде в "президенти"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)