Тобі назустріч йде двоногий звір,
З віршами та ножем, яким зрізає квітку.
Та ти чомусь не бачиш пелюсток,
Що він, закоханий, до ніг тобі кидає.
І як платок,
Подасть сторінку вирвавши із книги,
Щоб висушити сльози щік рожевих,
Тоді, - втечеш. Оглянешся. І сполох
Огріє скроні: «не було тебе!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Володимир Каразуб