Відпахло літо

Відпахло  літо  липою  давно,
Акацієвим  медом  і  гречаним,
Пірнало  воно  з  хлопцями  на  дно
І  на  все  озеро  сміялось  і  кричало,
І  будувало  з  райдуги  мости,
Єднаючи  всі  береги  озерні,
Любило  й  по  воді  йти  –  не  брести
Й  зігріти  щойно  викупану  землю.

Або  ж  сідлало  дикого  коня
І  мчало  в  даль,  вхопившися  за  гриву,
На  хмарці  сонце  вчилось  обганять
І  посміхатись  дітворі  грайливо.
А  косовиць  минулася  пора  –  
Косою  у  отавах  заспівало.
Чорницею  манила  ще  гора,
Але  в  гаю  зозуля  відкувала.
Перечепившись  за  отав  покіс,
Упало  літечко,  щоби  не  відлітати,
Не  хоче  залишать  вербових  кіс,
Бо  з  ким  їх  буде  вітер  заплітати?
5.08.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Ганна Верес