А ти мовчиш, о, як мене це гнітить,
Щоб я не говорила – все мовчиш.
Та досить гратись в ту мовчанку, милий!
Коли ти вже поговориш?
Твоє мовчання розриває душу,
І розум мій заціпило давно.
Все, я не можу більше, досить!
Так боляче, що чую тишу я одну.
Ну не мовчи, заговори нарешті:
Чому тобі комфортно заніміть?
Язик залип чи що? Відповідай скоріше.
О, як же хочу я поговорить!
Мовчання – золото,
Але не в цьому от випадку.
Мовчиш…Тортури ці я не переживу.
А потім посміхнувсь і сказав тихо-тихо:
«Хоч ти й дурепа, але я тебе люблю!».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: