cradle to the grave

непогано.  не  так  вже  й  погано,  а  коли  вже  по  правді:  диво.
як  мені  це  вдалося?  та  відомо  ж:  я  –  маніяк,
фортуна  таким  усміхається,  невдахи  таких  бояться,
дівчата  –  обожнюють.  треба  накреслити  план  на  майбутнє.

ти  стоїш  на  новім  роздоріжжі,  вітер  немов  вагається,
куди  йому  віяти.  можна  лягти  у  траві,  й  спати.

ти  ходив,  мов  по  білій  лінії,  шляхами  найкращих  можливостей.
ти  ходиш  по  лезу  відтоді,  як  навчився  голитися.  бачиш,
чи  живий  ти,  чи  мертвий,  ти  завжди  міг  бути  й  таким,  і  таким,
бігаючи,  мов  имовірна  хвиля,  між  домовиною  та  колискою.

не  надто  добре.  мабуть,  маєш  чи  не  найліпший  вигляд  в  межах  дня,
століття,  вічности.  мандрівнику,  згадай  свої  гріхи,
поглянь  на  світ  прискіпливо,  й  не  почувайся  добре:
життя  ні  з  ким  не  лагідне.  воно  тебе  хапає,
немов  бика,  й  веде,  щоб  ти  чи  вниз,  чи  вгору  –
все  ліз  та  ліз,  бадьорий.  ти  лізеш,  скалиш  зуби,
і  на  всі  боки  свідчиш:  я  люблю  життя!

якщо  це  життя  дозволяє  тобі  почуватися  добре,
виконуй  його  забаганки,  давай  йому  всі  обіцянки.
воно  має  рацію,  змушуючи  опанувати  цей  світ  серйозно,
від  домовини  до  колиски  й  знов  назад,
а  не  лінивим  спогляданням  мрій  в  тумані.

здається,  непогано.  всі  ті,  що  були
ледь  инакшої  думки,  програли,  моя  маленька.
чи  могла  б  ти  навчитися  так,  щоб  цей  досвід  став  і  твоїм?
тоді  вже  не  матиме  значення  ніщо,  крім  чіткого  бачення
як  я  роблю  це,  навіть  сидячи  на  роздоріжжі,
а  насправді  блукаючи,  мов  невгамовна  хвиля,
в  цьому  дикому  просторі  між  колискою  та  домовиною

cradle  to  the  grave,  motörhead

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Alisson