Важка дорога йде до хліба,
Ой не легка вона, повір,
Поки в мішки яскраво біла
Мука посиплеться, як з гір.
Ще в осені орали поле,
Під зиму сіяли зерно,
Щоби весною знову голе
Зазеленіло, ожило.
А ціле літо виростало,
Вмивалось вітром і дощем
І вже під осінь засіяло
Достиглим колосом з зерном.
А хлібороб не гає часу,
Жнива – це битва за врожай.
Хоч дні і довгі, нема запасу
Спекти розкішний каравай.
І лиш тоді, як збір в коморі,
А млин розмеле і зерно,
Світліші стануть ясні зорі
Й похолоднішає чоло.
А на столі, як дар за працю,
Буханка хліба запашна
І стомлена рука на тацу
Піднесе гострого ножа.
Сім’я присяде урочисто
За стіл святковий і уся,
А батько й мати особисто
Піднесуть кожному хлібця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Дашавський поет