Сіла пташка на калині,
Пісню заспівала.
В ній повідала дівчині,
Що лиш тільки знала.
Там де сонце сходить рано.
Де високі гори.
Стеляться густі тумани
У широкім полі.
Посміхнулась дівчинонька
І їй підморгнула.
Сіла пташка на долоньку,
Серця стук відчула.
Чуєш пташко, серце б'ється,
Вирватися хоче.
На частинки душа рветься.
Сумні дні і ночі.
Мій коханий в чужім краї,
Вітром обізветься.
Знає, що його чекаю,
Сонцем усміхнеться.
Якщо будеш в нього пташко,
Скажи, що скучаю.
Туга в серці, дуже важко,
Скажи, що кохаю!
Сіла пташка на стеблині,
Пісню заспівала.
Вона любому хлопчині,
Привіт передала.
Розказала,що чекає,
Серденько дівоче.
І щоразу виглядають
Її карі очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)