1
Чорна рілля ізорана, гей, гей!
Чорна рілля ізорана
І кулями засіяна, гей, гей!
І кулями засіяна.
Пісня
Налита в зѐмлю кров по вінця.
Тепер цю землю викрадуть
в обдуреного українця,
латифундисту продадуть.
Навіщо ж було воювати,
ховати мертвих у гаї,
окопи кров'ю поливати,
щоб, вищі були врожаї?
І вже тоді всі будуть раді.
Лише б набрати голоси…
Десь у Сибіру, чи в Канаді
чекають наймитів ліси.
2
Чому ж на небі так мало сонця стало?
Чому я далі пишу сумних пісень?
Океан Ельзи
Лишили пращури жалі
до предковічної землі:
Земля – спасіння від потали,
надія на щасливий рок.
І не Зеленському з "кварталом"
без мрій залишити народ.
Украли тихо у народа
вугілля, фабрики й заводи,
вкрадуть ще й землю у людей,
яка народу Богом дана.
Радій голота безпорадна,
злиденності своїх дітей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: Анатолій Костенюк