Вінсент

     Вінсент

Із  глека  голови  схиливши
зав'яли  соняхи  в  журбі,
іриси  серце  веселивши
зронили  пе́люстки  тобі.
Пшеничне  поле  сліпить  очі,
залитий  кров'ю  виноградник,
кружляють  зорі  серед  ночі,
а  ти  лежиш  тут  безпорадний.
Осколок  сонця  в  животі.
Зі  спраглих  губ  ледь  шепіт  чую...
Прошу,  як  не  просив  в  житті,  —
його  розріжте,  вийміть  кулю.

06.08.2020  р.




 




     

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: Микола Коржик