Твоє місце під Сонцем пусте,
Не освітлюють вбогим дорогу.
Не проявлені в дії нігде,
Не потрібні ні людям ні Богу.
Оціни світ реальний… проснись,
Усміхнись запечатаній долі.
Попроси свою Душу… - зглянись!
Наведи їй думки свої кволі.
Коли ж в темряві хвилю знайшов,
Значить шансу свого ще не втратив.
Знать прихильна до тебе Любов,
Певно ти в резонанс її втрапив.
Не спиняйся в невдачах, твори,
У цім світі є кожному ролі.
То ж в творінні … свічею гори,
Нехай сяє Душа в ореолі.
Лише той до майбуття прийде,
Хто повірив у мрію високу.
Той хто творить, хто інших веде,
Той потрібен і людям і Богу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Волиняка