НЕ РОЗУМІЮ, ТЕБЕ ДОЛЕ…

                                         (Русинський  діалект)
Доле  моя,  доле  моя-  з  чого  ти  зроблена,
чи  з  травички  зеленої,чи  з  глини  зліплена.
Може  доле,моя  рудна  в  кузні  тя  кували,
а  вать  в  хащі,доле  моя  з  дуба  тя  тесали.

Знаєш  доле,моя  доле-я  тебе  жалію,
а  пуд  вечур  рудна  моя,сам  собі  не  вірю.
Нині  доле,моя  доле  ревеш  де  попало,
но  а  завтра  рудна  моя,всього  тобі  мало.

Вчора  доле  сил  немала,ледви  говорила-
но  а  нині  в  тобі  доле,є  не  людська  сила.
Несеш  ношу,як  мурянка  із  ціпивши    зуби,
бо  ніко    за  тебе  доле,нікуди  не  пуйде.

А  бізь  знала  доле  моя,ми  з  тобов  однакі,
по  кричиме  -  сил  немаю  а  "котиме"  ггаті.
І  по  світу  і  по  життю,вподовж  і  впоперек,
нині  водов,по  самому  дну  а  завтра  у  берег.

А  бізь  знала  доле  рудна-  ми  така  натура,
що  би  хижа  і  машина,  як  у  сусіда  була.
Руки  наші  у  музолях,айбо  душа  співат,
коло  гусиль,коло  бубна  як  потятко  співат.

А  бізь  знала  доле  моя  -  ми  з  тобов  однакі,
я  закочу  рукави,ти  закочуй  ггаті.
І  туй  ми,на  сюм  світі,як  два  цімборики,
із  співаночков  та  з  торбов,йдиме  по  сюм  світу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Бабич