Тиша спить в сірих обіймах ранку,
Що стоїть по коліна в росі,
Вкрившись ковдрою диво-світанку,
Спить село у казковій красі.
Став дрімає у верб у полоні,
Щука ще не ганяє малька,
Його сиво-дзеркальна долоня
Посміхнулась останнім зіркам.
Не стривожив ніхто ще й дороги:
Ні колеса машин, ні нога.
Місяць теж заховав свої роги,
Схід ясніє, шле перестороги,
Чуть, як поле у вись позіха.
4.08.2020.
Гангна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Ганна Верес