Твій Володар!

Мій  любий,  милий,  я  живу  тобою,
Ти  знай,  прошу,  про  це  не  забувай.
Настане  час  і  ти  жалітимеш  до  болю
Про  те,  що  сліз  моїх  не  помічав.

Ти  сплутав  Гідність  з  принципом  бездарним,
Який  стирає  міри  грань.
Усе,  що  зрощене  довірою  й  любов'ю,
Він  змусить  скинуть  в  рів  даремних  сподівань.

Знецінить  найцінніше,  щоб  став  ти  навколішки,
Бо  він  тепер  твій  Цар!
Не  думай  про  турботи,  це  не  твої  заботи,
Про  це  подумає  твій  Володар!

Та  інколи,  коли  він  тихо  спить,
Ти  не  буди  його,  а  просто  відійди.
Згадай,  є  в  тебе  дівчинка  одна,
Кохана,  справжня,  і  цілком  твоя.

Це  я..  Була  й  любила  до  нестями,
Продала  душу  за  любов.
Згортала  карточки  кривавими  руками,
Щоб  збудувать  цей  замок  знов  і  знов!

Мій  любий,  милий,  я  жила  тобою..
Прошу,  мене  ти  не  шукай.
Ти  приклади  на  серце  руку
І  знай..  я  там.

   

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Іринчик