Перлисте намисто

Скажи,  як  так  умієш  ти
Зробити  святом  сірий  будень?
В  тобі  так  безліч  теплоти,
Що  все  життю  радіє  будь-де.

Я  Богу  дякую,  що  дав
Тебе  зустріти  між  юрбою.
Таким  для  мене  рідним  став,
Свій  шлях  я  розділю  з  тобою.

З  годин  складаються  ті  дні,
В  яких  ми  можемо  кохати.
І  хочу  я  перлини  ці
На  нитку  долі  нанизати...

Хай  назавжди  прикраса  ця
Для  нас  залишиться  дарунком.
До  віку  світяться  серця,
Зігріті  ніжним  поцілунком.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Vita D.