Сьогодні нашому дорогому другу Віталію Назаруку виповнилось би 70...
Він не дожив до цього дня всього місяць, підступна хвороба взяла його в свої лещата і не відпустила, хоч ми так надіялись і вірили, що він переможе і повернеться до нас!
Людина з чуйним серцем, людина доброї душі, людина, яка завжди підтримувала у скрутну хвилину... Поет... Пісняр... Гуморист... Лишилось стільки ще недороблених справ, стільки мрій і сподівань... Смерт не питає... вона забирає... Та пам*ять про Віталія завжди буде у наших серцях!!! В скорботі схиляю голову... Перед очима проносяться ті теплі зустрічі, в які ми були разом на Волині... Пом*яніть нашого друга добрим словом, він заслужив це!!! Спочивайте у спокої дорогий друже, в пам*ять про вас - ця присвята!
Сьогодні ми мали зустрітися всі,
В святковому дні Ювілею.
Заплакані квіти схилились в росі
І тиша стоїть над землею...
І Муза сумує і біль у душі,
Так навпіл мене роздирає.
Тепер розмовляти ми можем в вірші,
А іншу можливість немаєм...
Не віриться друже, та пам'ять жива,
В скорботі слова промовляю.
Життєва твоя обірвалась струна,
Тебе серед нас більш немає...
Лишилися спогади теплі такі,
І усмішка щира і погляд.
Сьогодні спиваю я сум гіркоти,
Здається усе, що ти поряд...
Сьогодні ми мали зустрітися всі...
Та зустрічі більше не буде.
Ти в небо пішов по ранковій росі,
А ми тебе тут - не забудем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)