Ні побритись, ні помитись,
Нема простині, чим вкритись.
Із водичкою облом,
Напряг вийшов із баблом.
Нема супу, нема хліба,
Від безсилля мене тіпа.
Нема духу нема сили,
Мене сили підкосили.
Закусив я ще й поїв.
Знать Чорнобиль не доїв.
У Сюпрун давно всьо в тєму,
Шприц купити і систему.
Дєньгі ж йдуть усі нагору,
Для прививочок від кору.
Певно то не еН єР ЦІМУ,
Може, я попав тюрму…
Де той Боже Айболіт,
Може, й я не інвалід?
Як не маєш у конвєрті,
Забирає Янгєл смерті.
Епідємія… жахає,
Їй прививка помагає…
Маєм штуку індувіди,
Щоби здохли й інваліди.
Розікрала тиха мишка,
У прививочках… пустишка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Волиняка