Уже котить по вас лавина,
Невгамовне її нутро.
Незамітно зійде кончина,
У порогах… чека Дніпро.
Стільки випито вами крові,
Вас розчинить Творець гн.лі.
Не залишитесь навіть в слові,
Закінчилися ваші дні.
Вам у пеклі повік горіти,
Спонукати пора гріхи.
Як дістали чужі ви діти,
Пора певно вже вам піти.
Щоби й пам’яті не лишилось,
Щоб згоріли в огні круки.
Щоб за вами гуло й котилось,
Заметемо… усі стежки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Волиняка