От стали жити вони разом,
Думали, що на роки,
Але його усі повчання
Її кололи як шпильки.
Кожний день починався нудно,
Кожний день – одне і теж.
От послухайте як занудно
Говорив той дурко таке ж:
«А ти звикай вставати рано,
Вари вже борщ, печи пиріг,
І хочу я у ліжко каву,
Бо так втомився і приліг.
Чого сорочку не попрала,
І не прасуєш рушники?
А пил чому не протирала,
Посуд помий і до плити.
Полити квіти не забула?
Звари швидесенько узвар.
Якась ти млява чи то квола,
А тісто підійшло он як!
Ходи скоріш до магазину,
І повні торби принеси.
Може, знайшла б другу роботу –
Грошей же мало, ну вже йди.
Не розумієш свого щастя,
Ти ж господиня і жона.
Катаєшся як сир той в маслі –
Піклуюся про тебе я!»
************************
Вона мовчала довго-довго,
Заплакала, речі взяла…
Під три чорти його послала,
А шлюб той клятий прокляла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: