Прозорий човен.
Невагомі весла.
Вібруй тихіше, сонячна душа.
Впаде туман. Найтонша крига скресне.
Асфальт проб’є
полин і черемша.
Чорнильні очі.
Білосніжне пір’я.
Шепоче хвоя… і парує мох…
Не бійся стоголосся надвечір’я,
бо зрадить
лиш один з дванадцятьох
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: гостя