Хтось бореться, а хтось сидить тихенько,
Хтось думає, як має далі буть,
Когось за Україну - рідну неньку
Товариші в останню путь несуть.
Живуть і тішаться - їх серед нас не мало,
Що на війні ще й мають бариші,
Зозуля двадцять літ нарахувала
І хтось упав в зелені спориші...
А Україна терпить біль і розбрат,
Ковтає гіркі сльози, що печуть,
Сини і дочки по світах урозбрід,
І чи повернуться...? Куди проліг їх путь...?
Єднаймося! Що матері ми скажем...?
До кого голову прихилимо в житті...
Чи в чужині кістками десь поляжем
Забувши про місця свої святі...
Єднаймося! Бо лиш одна дорога
Лише один до процвітання шлях,
Це тільки віра в Бога й перемогу
Та ще молитва щира у серцях.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: синяк