І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.
Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні
воліють царювати у сезамі.
Але усіх очікує блакить,
де сонце позолотою манить
і кличе за моря, озера, ріки…
Колись і ми закриємо повіки…
на тлі імли зупинимось на мить
і канемо у безвісті навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: I.Teрен