Людина прийшла на цей світ, як у гості

Людина  прийшла  на  цей  світ,  як  у  гості,
Життя  її  в  всесвіті  –  це  один  миг,
Один  у  труді,  як  спортсмен  на  помості,
А  другий  в  тіні  і  нічого  не  встиг.

Он,  бачу  майструє  людина  домівку,
А  там,  горновий  плавить  сталь  для  села,
А  тут,  у  буфеті  п’ють  пиво  й  горілку
І  кажуть,  що  правди  на  світі  нема.

На  полі  кипить  від  зорі  й  до  закату
Робота,  бо  скоро  прийде  і  зима,
А  тут,  у  буфеті  лишають  зарплату
І  кажуть,  що  долі  на  світі  нема.

З  заводу  додому  спішать  трудолюби,
Де  рідна  домівка  і  своя  сім’я,
А  там,  у  буфеті  мочать  носа  і  губи
І  кажуть,  що  щастя  на  світі  нема.

Людині  дано  –  і  розум  і  силу,
А  юність  і  старість  з  роками  прийде,
Та  долю  свою  сам  ти  зробиш  красиву,
І  щастя  до  тебе  само  не  прийде.

Щаслива  людина  у  праці  і  дружбі,
В  любові,  коханні,  бо  так  воно  є,
А  ті,  що  в  буфеті  сидять,  як  на  службі,
Марнують  і  долю  і  щастя  своє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: Дашавський поет