Цикл «Вона»
Сплітались ноти у дзвінкі мотиви,
На промінцях зірок лунав смичок.
Сріблясті струни, мов тонкі тятиви,
Бриніли милозвучно між свічок.
Застиглий час — немов під об'єктивом.
…І музика. Вона. І світлячок.
Навколо все наповнилося дивом,
А потім враз затихло у мовчок.
Грайлива пісня. Знову плаче скрипка,
І ніч малює фарбами панно…
Вона розкрила за спиною крила
І полетіла з вітром в унісон…
…А ніч ще танцювала. Довго, довго,
Осяюючи зорями дорогу.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Володимир Верста