Від усмішки до усмішки далеко,
Від погляду до погляду – ще дальш.
Так ясно не гори, липнева спеко,
Перегориш, лишиться тільки фальш.
А осінь завітає дуже скоро,
Загасять твій вогонь її дощі
І листопад в подертому плащі
Усе тепло повимітає з двору.
А що? Перезимуєш у каміні,
Як навіть до вуглиночки згориш.
А влітку знов приміряєш бікіні,
Поки не скаже осінь знову "киш!"
Але не бійся, в світі все по колу,
Шлях недалеким буде з року в рік,
Зима знов осінь прожене з престолу,
А в березні з беріз проллється сік.
Від усмішки до усмішки вже близько,
Від погляду до погляду – ще ближч.
Липнева спеко, ти таке дівчисько,
Лиш будь розумною, сама себе не знищ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Ася Оксамитна