Як вабить світанковая роса
Де ніжно так ступали милі діти,
А материнська щирая душа
Любила так, як сонце ніжні квіти
Малесенькі і крихітні зовсім,
Які лише училися ходити,
Коли не досипала у ві сні
Та сили бу́ли, щоби їх любити
Заморена від праці і життя
Завжди знаходила хвилину,
Щоби зростало в радості дитя
Чудово зустрічаючи годину
Щоб відчувало вічний оберіг -
Дарунок долі, дорогу родину,
Щоб пам"ятало батьківський поріг
Та незабутню рідную стежину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик