У величі стоїть травневий ліс,
А в нім життя вирує незбагненне.
Десь чути соловейка ніжний свист,
І цвіркунів оркестр,звучить шалено.
Шпак із дроздом ведуть веселий діалог,
Вітрець розчісує дерев, зелені скроні .
У цій гармонії панує тільки Бог ,
Бо все створіння у Його долонях.
А квіту, скільки квіту навкруги,
Стікає медом ген суцвіття глоду,
Бронзівки ласують солодкий нектарин.
А бджоли моляться на чебрецеву вроду.
Душа окрилена зліта до верховіть,
На зустріч літу, що ховається за хмари,
А ліс стоїть, у величі стоїть,
І почуваєшся в цій величі бездара.
11.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: леся квіт