Десь загубилось літо в чистих росах ,
Блукає із вітрами навмання.
З-під сірих брів небесних видно просинь ,
Окраєць сонця споглядає із-далля.
Купається в дощах холодне літо,
І байдуже йому,що сльози ллє
Наперекір квітують буйно квіти,
Веселка радо із дощами воду п’є.
Таке воно тепер,холодне літо,
Традиції порушило свої,
Теплом душі так хочеться зігріти,
А літо ллє на душу знов дощу.
Та що ж ,усе минуче і мінливе,
І небо волошковим стане знов,
Тож не страшні тому колючі зливи,
У кого в серці пломенить любов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: леся квіт